Центр надання адміністративних послуг

Цей документ Міністерства розвитку громад та територій України містить уніфіковану рамку інформування цивільного населення про евакуацію. У рамці вказано інформацію, обов'язкову до розповсюдження військовими адміністраціями (обласними, районними, територіальних громад), на території яких є населенні пункти, де оголошено евакуацію. Відповідні військові адміністрації з урахуванням особливостей проведення евакуації на відповідній території можуть надавати додаткову інформацію.

Надання інформації, яка міститься нижче, є необхідною для проведення вчасної, ефективної та безпечної евакуації задля порятунку життя людей та недопущення заподіяння шкоди.

І. Принципи інформування

1. Інформування про евакуацію має розпочинатися завчасно: Відповідні військові адміністрації в умовах правового режиму воєнного стану повинні постійно навчати населення правилам поведінки під час оголошення евакуації. З моменту внесення населеного пункту до переліку території можливих або активних бойових дій відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України, відповідні військові адміністрації мають вживати заходів для підвищення обізнаності серед цивільного населення про порядок евакуації та про необхідність підготовки до неї. З моменту прийняття рішення про евакуацію населення в разі загрози або виникнення збройних конфліктів на території, на яку поширюється їхня юрисдикція, відповідні військові адміністрації повинні усіма можливими засобами інформування оперативно довести до населення порядок евакуації (місця збірних та приймальних евакопунктів, безпечні маршрути евакуації, час відправлення евакуаційного транспорту тощо), а в подальшому постійно інформувати населення про зміни в порядку евакуації. Також повинна постійно доводитись населенню інформація про небезпеку залишення на території, де відбувається збройний конфлікт (є загроза його виникнення), наслідки відмови від обов'язкової евакуації тощо.
2. Інформаційні матеріали мають бути доступними та легкими для сприйняття. Інформація про евакуацію має надаватися всім категоріям населення, ураховуючи їхню спроможність до сприйняття інформації. Інформування сімей з дітьми та маломобільних груп населення (тут і далі під маломобільними групами населення маються на увазі люди з інвалідністю та похилого віку) проводитися особисто представниками уповноважених органів влади (наприклад, структурними підрозділами відповідних військових адміністрації з питань соціального захисту населення, служби у справах дітей, ювенальна поліція тощо).
3. Інформування має відбувається регулярно до і після оголошення евакуації із залученням різних каналів комунікації органів влади, підприємств, установ, організацій, у тому числі неурядових.
4. Виклад інформації про евакуацію та канали комунікації мають бути адаптивними, тобто враховувати особливості потреб цивільного населення відповідного населеного пункту (наприклад, переважаючі вікові групи населення, наявність мобільного зв'язку тощо).
5. Інформаційні матеріали щодо евакуації повинні бути актуальними, достовірними й достатніми, тобто містити всю інформацію, необхідну для прийняття поінформованого рішення про евакуацію.
6. Інформація про евакуацію має бути правдивою та відповідати дійсності, зокрема в частині наявних загроз для населення, умов поселення, надаваної допомоги після евакуації тощо.

ІІ.  Інформація, яка є обов'язковою до розповсюдження

1. Ризики залишення на території, де оголошено проведення евакуації:

• загибель або травмування внаслідок обстрілів, завалів чи пошкодження будівель, пожеж;
• відсутність води, газу, електрики, звʼязку, поштових та банківських послуг, адміністративних і соціальних послуг;
• ускладнений або неможливий доступ до їжі, ліків та медичних послуг;
• можливість проведення окупаційною владою примусової насильницької мобілізація чоловіків у разі тимчасової окупації території;
• примусова евакуація (депортація) окупаційною владою населення (особливо дітей) до інших регіонів країни-окупанта;
• ускладнення й підвищення небезпечності  здійснення евакуації з наближенням до населеного пункту бойових дій, аж до повної втрати можливості евакуації.

1. Загальна інформація про порядок проведення евакуації:

• оголошення про початок евакуації;
• способи оповіщення про здійснення евакуації;
• порядок звернення до органів влади та неурядових організацій щодо надання допомоги з евакуацією (номери відповідних гарячих лінії та графік їхньої роботи тощо);
• способи проведення евакуації (за маршрутом та/або адресно);
• евакуація за маршрутом: місця відправлення та призначення, вид транспортного засобу, графік проведення евакуації (з місцем призначення);
• умови евакуації дітей і представників маломобільних груп населення,  зокрема наявність спеціалізованих транспортних засобів;
• наявність фахівців для супроводження евакуації (наприклад, психологів, соціальних працівників, медичного персоналу тощо);
• умови евакуації домашніх тварин;
• розташування транзитного центру (далі “ТЦ”) та послуги, які людина може в ньому отримати (зокрема, грошова допомога, продуктові та гігієнічні набори, консультування, юридична допомога, ведення випадку, соціальний супровід, доступ до працевлаштування, медичних, адміністративних і соціальних послуг за місцем поселення, контакти гарячих ліній) та інформація про строк перебування в ТЦ;
• місця тимчасового проживання з наданням фотографій і відеоматеріалів, а також інформації про доступ до послуг у можливому місці розміщення (за наявності);
• безоплатний характер евакуації;
• добровільність евакуації, крім випадків, коли йдеться про обов'язкову евакуацію в примусовий спосіб дітей разом із законними представниками;
• можливість повернення до місця проживання щойно дозволятиме безпекова ситуація.

1. Речі та документи, які необхідно взяти з собою:

Щоб забезпечити мобільність, на одну людину слід брати не більше 1-2 сумок найнеобхідніших речей. Серед них:

• документи: документи, які посвідчують особу (паспорт, ID картка, закордонний паспорт) та цивільний статус (свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, смерть родичів), про освіту, про право власності на нерухоме і рухоме майно, медичні документи, водійське посвідчення, трудову книжку, пенсійне посвідчення, військовий квиток та ін., а також за можливості копії цих документів;
• гроші, банківські картки, дорогоцінності;
• засоби зв'язку та окремо збережені номери телефонів й інших контактів (для дітей – контакти відповідальних осіб, які дитині слід мати із собою);
• ліки, які приймаєте постійно, рецепти на ліки та особисте медичне обладнання;
• необхідні особисті речі в обсязі, який можете нести самостійно: зокрема улюблена іграшка для дитини, зручні одяг, взуття й білизну за сезоном, засоби особистої гігієни та невеликі речі, що мають важливе сентиментальне значення (наприклад, фотографії членів сім’ї)

НЕ ВАРТО брати з собою:

• побутову техніку (телевізор, пральну машину, мікрохвильову піч тощо);
• постільну білизну;
• килим;
• консервовані продукти харчування та продукти, що швидко псуються;
• посуд;
• інші громіздкі речі.

1. Куди звертатися у разі виникнення наступних проблем під час евакуації:

• відмови в евакуації;
• вимоги оплатити евакуацію, надати товари або послуги в обмін на евакуацію;
• порушення прав під час та після евакуації;
• втрати контакту з членами родини, іншими близькими особами.

1. Особливості інформування людей, які належать до представників маломобільних груп населення:

• інформування вказаних людей проводиться особисто із залученням відповідальних працівників відповідного органу влади, які володіють вичерпною інформацією щодо порядку евакуації;
• після оформлення відповідної заявки евакуація проводиться за місцем проживання людини за її згодою;
• забезпечується спеціалізований транспорт із супроводом;
• адресна евакуація в разі наявності місця проживання після евакуації;
• евакуація до ТЦ для оцінки потреб і за результатами  пошуку місця проживання.

1. Особливості інформування під час оголошення обовʼязкової евакуації в примусовий спосіб дітей разом із законними представниками:

• примусовий характер евакуації дітей до 18 років та неможливість від неї відмовитися;
• необхідність законному представнику, зокрема батькам (одному з них), особам, які їх замінюють, евакуюватися разом з дитиною з метою недопущення розділення сім’ї;
• повернення до місця проживання можливе лише після відповідного оголошення відповідальними органами влади;
• відповідальність за відмову чи уникнення від обовʼязкової евакуації в примусовий спосіб дітей.

До, під час та після евакуації найкращою практикою є надання людям інформації про успішні приклади евакуації та позитивний досвід проживанняу безпечніших місцях після евакуації.

ІІІ. Канали комунікації:

• сайти та соціальні мережі відповідних військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, Міністерства розвитку громад та територій України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної служби з надзвичайних ситуацій України (ДСНС), Міністерства оборони України, підприємств, установ, організацій, зокрема неурядових;
• ЗМІ, зокрема, радіо,телебачення, паперові та онлайн газети (включно з регіональними);
• друковані листівки/плакати в місцях скупчення людей та під час особистого спілкування;
• транслювання повідомлень локальними системами аудіо- чи відеомовлення в місцях скупчення людей на залізничних і автобусних вокзалах/станціях, ринках тощо;
• сповіщення в додатку "Повітряна тривога", "Дія";
• представники органів місцевої влади та представники громад: старости, голови громад, соціальні працівники, волонтери, керівники ОСББ, вчителі, представники поліції та ДСНС;
• інформація в соціальних мережах та месенджерах громади  push-повідомлення;
• візити додому, особливо до людей з інвалідністю та людей похилого  віку.