5 травня — Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю.

Ця дата народилася з протесту: 1992 року люди з інвалідністю із 17 країн одночасно вийшли на акції по всій Європі за права і проти дискримінації — аби бути почутими і видимими. Це день нагадує нам про рівність, гідність і можливості. Про право кожної людини жити повноцінно, без бар’єрів — фізичних, соціальних чи ментальних.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, ратифікована Україною, закладає просту, але важливу ідею: кожна людина — незалежно від стану здоров'я — має право самостійно ухвалювати рішення, вільно пересуватися, навчатися, працювати та брати участь у житті суспільства. Не як виняток із правил, а як норма.

Для України ці принципи сьогодні мають особливу вагу. Українські Захисники та Захисниці захищають державність, а у разі поранення нашим обов’язком є забезпечити гідне відновлення та комфортне повернення до цивільного життя. Їхній досвід, сила та потенціал важливі і наше спільне завдання — створити умови, в яких кожен із них може жити автономно й реалізовувати себе повною мірою.
Цей курс закріплено на найвищому рівні — у Національній стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, розробленій в межах ініціативи першої голови Олени Зеленської «Без бар’єрів» та на виконання Указу Президента України. Вона забезпечує створення комплексного підходу до розбудови принципів безбар’єрності для всіх суспільних груп і забезпечує рівні права та можливості у самореалізації, зайнятості, пересуванні, послугах, освіті, спілкуванні, дозвіллі та розвитку. Безбар’єрність має на меті усунути бар’єри у шести основних напрямках: фізичному, суспільному, економічному, освітньому, цифровому та інформаційному.

«Безбар’єрність – це коли ти можеш навчатися в будь-якому віці, працювати, пересуватися. Можеш отримувати інформацію й послуги, бути частиною громади, реалізуватися. Безбар’єрність потрібна всім нам, незалежно від того, у якому віці, стані ми саме зараз. Бо життя буває різним навіть протягом одного-єдиного дня. І якщо в будь-який момент, на будь-якому своєму шляху ми не зустрічаємо перешкод, а зустрічаємо лише можливості, людяність і допомогу – це і є справжня відсутність бар’єрів», – зазначила Олена Зеленська.

Безбар’єрність починається із кожного з нас — із гідного ставлення та щирої поваги, що стають основою щоденної взаємодії. Це не просто відсутність перешкод, а суспільство, де людяність відкриває шлях до можливостей.

Мінветеранів